"Турбуємось про дітей - будуємо майбутнє країни"

Сайт МВС: https://mvs.gov.ua/news/kozen-liceyist-sistemi-mvs-maje-stati-elitoiu-dlia-nasoyi-derzavi-igor-klimenko

ТГ: https://t.me/Klymenko_MVS/1103

Facebook (МВС): https://www.facebook.com/share/p/VpRopeobsv74aDAr/

Facebook (НПУ): https://www.facebook.com/share/p/SViE1NJrcyXVvPBQ/

Х (МВС): https://x.com/MVS_UA/status/1830531313016651906

Наталія СтецоВихователям ЗДО ( авторські розробки , папки досвіду , презентації )

Пам'ятка для родин вихованців/ (Дякуємо за використаний матеріал Полісько Н.В.)

Шановні батьки!
Уже настала зима. Діти із захопленням чекають зимових розваг, але пам’ятайте:

• Під час прогулянки з дітьми перевіряйте місця, де гулятимете, на наявність небезпечних предметів.
• Одягайте дитину відповідно до погодних умов. Пам’ятайте, що обличчя, руки та ноги є найбільш уразливими до морозу.
• Не допускайте перебування дітей без нагляду, особливо біля відкритих водоймищ. Будьте уважними під час перебування на вкритих кригою річках та інших водоймищ.
• Пам’ятайте, що кататися на льодових доріжках можна тільки в одному напрямку і в місцях, віддалених від проїжджої частини.
• Пам’ятайте про безпеку дитини під час ігор у сніжки, катання на санчатах, лижах та ковзанах.
• Не допускайте перебування дітей під дахами, щоб уникнути травмування падаючими бурульками, снігом.

• мити руки з милом не тільки після відвідування туалету, перед приготуванням їжі та перед її вживанням, а й після повернення додому з роботи, прогулянки, особливо – після перебування у міському транспорті, місцях загального користування;
• для пиття вживати тільки кип’ячену або бутильовану воду;
• для дітей виділити індивідуальний посуд;
• перед вживанням овочів та фруктів ретельно промивати їх;
• не купувати продукти харчування у несанкціонованих місцях торгівлі.

Здорове харчування для дітей: особливості та поради для батьків

Раціон харчування для здоров’я дитини відіграє надзвичайно важливу роль, адже саме з їжі зростаючий організм бере необхідні поживні речовини. Тому важливо щодня формувати збалансоване меню, особливо зараз, коли діти навчаються за дистанційною формою (вдома) та майже цілий день знаходяться без догляду дорослих.

Необхідно навчити дитину самостійно розуміти базові властивості продуктів та обирати більш корисні, якісні та здорові варіанти. Важливо прищепити дитині здоровий інтерес до їжі, допомогти їй зрозуміти, які продукти їй смакують, давати вибір і підтримувати ініціативу. Так батьки закладуть основи здорової харчової поведінки і знизять ризик її розладів у майбутньому

Декілька простих порад, які допоможуть батькам навчити дітей із легкістю дотримуватися принципів здорового харчування.

Необхідно харчуватися регулярно. Організм як дорослого, так і дитини потребує постійного надходження поживних речовин: білків, вуглеводів і якісних жирів, а також мікроелементів. Якщо дотримуватися режиму харчування, не пропускати основні прийоми їжі та їсти приблизно в один і той самий час щодня, внутрішні процеси відбуватимуться правильно.

Найкраще під час прийому їжі зосередитися на стравах: відтінках смаку, її текстурі й температурі. Навчить дитину під час їжі вимикати телевізор, не користуватися телефоном. Треба їсти усвідомлено: це дозволить вчасно зрозуміти, що ви вже наситилися, та по-справжньому насолодитися їжею.

Запропонуйте дитині взяти за звичку читати склад продуктів на упаковці. Це дієвий спосіб контролювати кількість солі й цукру в раціоні. Також необхідно звертати увагу на клітковину – це той компонент, який має бути присутнім у раціоні.

Не дозволяйте дитині переїдати. Переїдання створює додаткове навантаження на органи травлення, тож якщо на Ваш погляд дитина вже наситилася, відсуньте тарілку.

Уникайте напоїв, що містять цукор. Вода найкращий напій як для дорослих, так і для дітей. Також хорошим варіантом для вгамування спраги є трав’яні чаї, вода з м’ятою або шматочками фруктів чи ягід. Якщо готуєте компот чи узвар, не додавайте цукор.

Привчить дитину з’їдати декілька порцій овочів і фруктів щодня. Різноманітні та різнокольорові овочі, фрукти, ягоди – джерело вітамінів та мікроелементів. Що більше кольорів на вашій тарілці, то кориснішою вона є для організму. Розширюйте свій продуктовий кошик: не ігноруйте зелень і коренеплоди. Зелень додавайте до салатів, а коренеплоди смачно запікати та додавати в рагу.

Порадьте дитині вживати десерт після повноцінного прийому їжі. Десерт замість обіду чи сніданку – це не найкраща ідея. Чудовий варіант – солодощі, приготовані власноруч. Так ви зможете контролювати якість інгредієнтів, наприклад, додати цільнозернове борошно та зменшити кількість цукру.

Здорове харчування передбачає гармонійне споживання білків, жирів, вуглеводів, вітамінів, макро- і мікроелементів – основних речовин, які містяться в харчових продуктах.

Білки – це головний пластичний матеріал для росту і розвитку організму. Здорове харчування передбачає, що в раціоні присутні як тваринні білки (м’ясо, риба, яйця, молоко), так і рослинні (бобові, картопля, насіння, горіхи, зернові та ін.) Згідно з фізіологічними нормами, частина тваринних білків повинна складати 55% від загальної кількості споживаних білків.

Жири також важливі й несуть відповідальність за накопичення енергії, збереження тепла, захист від травм, обмін та створення потрібних гормонів, вітамінів та інших біоактивних речовин. Жири разом із білками й вуглеводами становлять основу пластичного матеріалу для побудови всіх клітин і тканин організму. Вони сприяють більш якісному використанню організмом білків, вітамінів і мінеральних речовин. До раціону варто включати ненасичені жири природного походження. Вони містяться в неочищених рослинних оліях першого віджиму, насінні, горіхах, авокадо, оливках, жирній рибі.

Вуглеводи – це основне джерело енергії. Для забезпечення здорового харчування рекомендується, щоб 64% вуглеводів надходили в організм у вигляді крохмалю (хліб, крупи, макаронні вироби), а 36% — у вигляді простих цукрів (сахароза, фруктоза, мед тощо).

Вітаміни – незамінні складові раціону здорового харчування, які беруть участь у всіх біологічних процесах організму. Якщо в організм надходить дуже мало вітамінів, це може негативно позначитися на здоров’ї, фізичному розвитку і сприяти обмінним порушенням та хронічним захворюванням.

Найбільш багаті джерела вітамінів – це, безумовно, овочі й фрукти. Останні є невіддільною складовою здорового харчування.

Як допомогу при складанні меню вдома, задля того щоб воно було корисним, раціональним та збалансованим рекомендуємо використовувати кратність видачі та види харчових продуктів різних груп, які передбачені «Нормами харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку» та «Порядком організації харчування у закладах освіти та дитячих закладах оздоровлення та відпочинку», затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 24.03.2021 № 305.

Вищевказаними документами запропоновано до меню включати різноманітні страви, сезонні овочі та фрукти.

Передбачено зменшення кількості споживання солі, цукру, хліба, насичених жирів, зокрема вершкового масла; збільшення споживання овочів, фруктів, м’яса, молока та молочних продуктів; не передбачено вживання кондитерських виробів (цукерки, вафлі, зефір тощо).

Близько 75% їжі повинні бути продуктами рослинного походження: овочі, салати, злакові, фрукти та ягоди.

М’ясні страви необхідно якомога частіше комбінувати з овочевими гарнірами чи салатами.

Надається перевага продуктам із вищим вмістом харчових волокон (наприклад, краще обирати гречку замість рису), із високим вмістом клітковини (цільнозерновий хліб) тощо.

Протягом тижня в меню повинні бути:

-                 кожен день – овочі, фрукти та ягоди, крупи або макаронні вироби чи бобові, молоко або молочні продукти (йогурт, кефір, рослинні напої, сир твердий, кисломолочний, сметана);

-                 двічі на тиждень – риба, сік,

-                 тричі на тиждень – бобові,

-                 шість порцій на тиждень – м’ясо птиці,

-                 страви з м’яса свинини, телятини або яловичини та яєць необхідно включати двічі або тричі на тиждень.

Картопля у вигляді окремої страви пропонується не більше 2-3 разів на тиждень.

Харчування дітей повинно бути організовано з не менше ніж триразовим споживанням гарячої їжі. Інтервал між прийомами їжі не повинен перевищувати чотири години.

Здорове харчування захищає людину від маси хвороб, зміцнює імунітет до деяких хвороботворних факторів, підтримує на стабільному рівні масу тіла. Правильно харчуйтеся і будьте здорові!

Чому важливо щеплюватися від поліоміліту?

  Поліомієліт – інфекційне захворювання, яке є небезпечним для життя. Його спричиняють поліовіруси, що потрапляють до організму зазвичай через немиті руки та іноді через заражену воду та їжу. Особливо вразливі до нього діти до 6 років. У більшості випадків поліомієліт протікає непомітно, проте людина продовжує розповсюджувати вірус й інфікувати інших. В 1 з 200 випадків поліо спричиняє невиліковний параліч. 5–10% з тих, кого паралізувало внаслідок поліомієліту, помирають через ураження паралічем саме дихальні м’язи. 

Ліків від цієї хвороби не існує. Єдиним і безальтернативним захистом є вакцинація.

Кому треба щеплюватись?

Дітям віком від 6 місяців до 6 років (5 років 11 місяців 29 днів), які з певних причин пропустили одну чи більше необхідних до віку доз щеплення. Для їх надолуження батькам дитини слід звернутися до педіатра або сімейного лікаря.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ЩОДО ПІДГОТОВКИ МАЛЮКА ДО ВАКЦИНАЦІЇ
Щоб вакцинація відбулась успішно, батькам потрібно:
1. Насамперед відвідати лікаря, що спостерігає дитину, аби впевнитись, що малюк повністю здоровий.
2. Можливо педіатр вирішить проконсультувати малюка у невролога, імунолога, або скласти індивідуальний план імунізації.
3. Для повноти інформації мамі потрібно спостерігати за дитиною декілька днів до щеплення, звернути увагу на її сон, настрій, апетит, стілець, температуру тіла тощо. Наприклад, якщо протягом цього часу батьки відмічатимуть неспокійний сон, поганий апетит, зміни у випорожненнях свого немовляти, то щеплення слід трохи відстрочити.
4. В день запланованої вакцинації не слід вводити нові продукти харчування, а якщо дитина на грудному вигодовуванні, матері потрібно відмовитись від прийому «нових» продуктів.
5. Потрібно намагатись обмежити контакт з хворими дітьми, аби запобігти захворюванню на респіраторні інфекції.
6. Свою домашню аптечку необхідно поповнити жарознижуючими засобами.
Більшість батьків, відмовляючись від щеплень, мотивують свої дії страхом перед ускладненням вакцинації. Але ми забуваємо, що небезпечними можуть бути будь-які медикаменти та і продукти харчування також, але ця небезпека є мінімальною, особливо в порівнянні з небезпекою самого захворювання

Адаптація дитини до дитячого садка. Поради та рекомендації батькам

1. Організуйте життя дитини в сім'ї відповідно до режиму дня, якого дотримуються в дошкільному закладі.

Цим ви значно полегшите маляті процес звикання до ясел.

2. Треба зацікавити сина чи доньку дитячим садком, викликати бажання йти туди.

Не можна залякувати дитину садком, погрожувати: „Не слухатимешся – віддам у ясла”. Це викликає страх перед дошкільним закладом і, безумовно, погіршує стан дитини в період звикання до незнайомого оточення. Навпаки, слід викликати в неї бажання ходити до садка: „Якщо слухатимешся, не плакатимеш, то підеш у дитячий садок”.

3. Дитині значно легше пристосовується до умов суспільного виховання, якщо в сім'ї вона оволоділа елементарними навичками самостійності.

Іноді, прагнучи зекономити час, батьки поспішають самі вдягнути, нагодувати дитину, чим стримують формування в неї необхідних умінь. Такі діти, звикнувши до надмірної опіки, у яслах почуваються безпорадними і самотніми.

Допоможіть маляті навчитися самостійно сідати на дитячий стілець, пити з чашки, вчіть користуватися ложкою, їсти суп із хлібом, різноманітні страви, треба навчити дитину самостійно мити руки, брати активну участь у роздяганні, складанні одягу. Кожну спробу зробити щось самостійно обов'язково схвалюйте: „Молодець, ти сам уже вмієш їсти”. Не шкодуйте часу – маляті це дуже знадобиться. Досить складно буває маляті оволодіти правилами поведінки в дитячому садку. Особливо погано почуваються діти, яким у сім'ї нічого не забороняли. Перші вимоги вихователя (не бавитися під час занять, їжі, умивання, не хапати за волосся дітей; не брати речі зі столу вихователя тощо) викликають у них образу, а іноді плач. Треба поступово привчати дитину розуміти звернення до неї вимоги: „Не кидай іграшки, тримай у ручках, ось так”, „Треба помити руки, не можна їсти брудними руками”.

4. Навчіть маля гратися.

Діти, які тривало, не відволікаючись, граються іграшками, захоплюються грою і рідко згадують про розлуку з рідними, легше звикають до нового оточення.

Деякі батьки вважають, що будь-яка дитина сама добре вміє гратися. Насправді ж діти раннього віку просто маніпулюють іграшками, виконують одноманітні дії, кидають, стукають, гризуть, не знаючи як застосувати їх. Тут на допомогу має прийти дорослий. Щоб гра була цікавою, тривалою, розвивала дитину, треба розкрити їй призначення іграшки і способи дії з нею (з чашки слід напувати ляльку, ведмедика, зайчика; у ліжечку лялька спатиме). Така спільна діяльність формує в дитини, крім ігрових умінь, потребу і навички спілкування.

5. Одна з головних причин труднощів перебування дитини в яслах – недостатній досвід спілкування з іншими дорослими і дітьми.

Дитина, яка спілкується лише із членами своєї родини, боїться сторонніх, не вміє правильно реагувати на їхні звертання. Звісно, опинившись серед дітей, незнайомих людей у яслах, таке маля почувається неспокійно. Іноді батьки самі мимоволі формують у сина чи доньки негативне ставлення до сторонніх, говорячи: «Не слухатимешся, оцей злий дядя тебе забере» тощо. Слід, навпаки, виховувати в дитини привітне ставлення до дорослих і дітей. Гуляючи з малюком, завжди можна знайти привід сказати, наприклад: «Подивись, як лагідно всміхається до тебе тьотя, і ти всміхнись»; «Підніми газету, що впала в дяді».

Щоб малюк сміливо входив у групу однолітків, не ховався за вихователя, відмовляючись гратися з дітьми, треба привчати його до контактів із дітьми заздалегідь, виховувати доброзичливе ставлення до них. Так, гуляючи з дитиною на ігровому майданчику, учіть її нікого не ображати, не забирати іграшки, спонукати до гри з однолітками: «Покоти м'ячик, Ігорю. А тепер Ігор тобі покотить. Молодці, хлопчики, добре граєтесь».

6. Значну увагу слід приділяти розвитку мовлення.

Це теж полегшить адаптацію. Адже дитина зможе висловити свої бажання, повідомити про потреби за допомогою хоча б одного-двох слів або відповідаючи на запитання простим „так” чи „ні”, і вихователь зможе допомогти їй. Якщо ж малюка не навчили користуватися мовою, часто можна спостерігати таке: кричить, вередує, сердиться, що його не розуміють; не відповідає на лагідні запитання, відкидаючи запропоновані іграшки. Починають нервувати і дорослі, утративши надію заспокоїти маля. Щоб такого не сталось, учіть дитину користуватися спрощеними, а потім і повними словами (самі вимовляйте слова правильно), звертатися з проханням, відповідати на запитання. Уважна мам звикла розуміти свою дитини і без слів. Та не треба завжди поспішати виконувати її бажання. Краще звернутися до дитини: „Що ти хочеш? Пити? Скажи: пи-ти”. Дитина повинна знати своє ім'я, розуміти назви частин тіла людини, найуживаніших побутових предметів та процесів (стіл, стілець, чашка, ложка, їсти, гратися, гуляти тощо). Дбаючи про це, називайте словами добре знайомі дитині дії та предмети. Наприклад, одягаючи малюка: „Сашко вдягнеться і піде гуляти. Що будемо одягати: шапку, чобітки, пальто”.

7. Ніколи не виявляйте у присутності дитини своїх переживань,не шкодуйте з приводу того, що доводиться віддавати її до ясел. Навпаки, висловлюйте захоплення цікавими іграшками: усім своїм настроєм, ставленням до вихователя, інших дітей підкресліть упевненість, що вашій дитині буде тут добр

Профілактика гострих кишкових інфекцій

     Гострі кишкові інфекції – велика група захворювань, що протікають з ознаками інтоксикації і ураження шлунково-кишкового тракту. Збудниками кишкових інфекцій є окремі групи бактерій (шигели, сальмонели та ін), умовно-патогенні мікроби (стафілококи, протей), віруси (ротатвіруси, ентеровіруси і т.д.), гельмінти (лямблії, амеби). Найпоширенішими кишковими інфекціями є: дизентерія, сальмонельоз, харчові токсикоінфекції, ротовірусна і ентеровірусні інфекції.

    Практично всі збудники кишкових інфекцій надзвичайно живучі. Вони здатні довго існувати в грунті, воді і навіть на різних предметах. Наприклад, на ложках, тарілках, дверних ручках і меблях. Кишкові мікроби не бояться холоду, проте все ж вважають за краще жити там, де тепло і волого. Особливо швидко вони розмножуються в молочних продуктах, м'ясному фарші, холодці, киселі, а також у воді (особливо в літній час).

     В організм здорової людини збудники кишкової інфекції потрапляють через рот: разом з їжею, водою або через брудні руки. Наприклад, дизентерія може початися, якщо попити парне (некип'ячене) молоко або поїсти зроблені з нього кисле молоко, сир або сметану. Кишкову паличку можна з'їсти разом з неякісним кефіром або йогуртом. Стафілококова інфекція комфортно себе почуває в зіпсованих тортах з кремом. Збудники сальмонельозу (а їх відомо близько 400 видів) потрапляють до людини через будь-які заражені продукти: куряче м'ясо і яйця, варену ковбасу, сосиски, погано промиті або вимиті брудною водою овочі і зелень

     Збудників кишкових інфекцій досить багато, але клінічно вони проявляють себе досить типово. Захворювання зазвичай починається з погіршення самопочуття, підвищення температури, з'являється нудота, діарея, болі в животі, здуття.

     При появі цих симптомів потрібно негайно звернутися до лікаря. Лікування вдома допустиме тільки при легких формах захворювання, діагностувати які може тільки лікар. При цьому лікування повинно проводитися під його контролем. Постарайтеся ізолювати хворого, щоб запобігти зараженню інших членів сім'ї.

     Найбільш сприйнятливі до гострих кишкових інфекцій діти. Пояснюється це тим, що у дітей, на відміну від дорослих, слина і шлунковий сік мають слабкі бактерицидні властивості. І при попаданні збудника кишкових інфекцій в рот (а саме таким шляхом найчастіше відбувається зараження), вони легко проникають в кишечник.

     Іноді дитина переносить захворювання легко, але при цьому інфекційний процес може мати затяжний характер і надовго залишає важкий слід. Нерідко гастрит, коліт, дуоденіт і інші хронічні захворювання шлунково-кишкового тракту, якими страждають дорослі, є наслідками гострих кишкових інфекцій, перенесених у дитинстві.

                  10 правил для профілактики гострих кишкових                                                       інфекцій

     Експертами Всесвітньої Організації Охорони здоров'я для ефективної санітарної освіти населення всієї планети з профілактики ГКІ (гострі кишкові інфекції) були розроблені десять «золотих» правил для запобігання харчових отруєнь (інфекцій).
     1. Вибір безпечних харчових продуктів.

 Багато продуктів, такі як фрукти і овочі, споживають у сирому вигляді, у той час як інші – ризиковано їсти без попередньої обробки. Під час покупки продуктів майте на увазі, що мета їх подальшої обробки – зробити їжу безпечної і подовжити термін її зберігання. Певні продукти, які споживаються сирими, вимагають ретельного миття, наприклад, салат та зелень. Не купуйте харчі, якщо сумніваєтеся їх правильному зберіганні перед продажем.

2. Ретельно готуйте їжу.

     Багато сирих продуктів, головним чином птиця, м'ясо і сире молоко, часто засіяні патогенними мікроорганізмами. У процесі варіння (смаження) бактерії знищуються, але пам'ятайте, що температура у всіх частинах харчового продукту повинна досягти 70 ° С. Якщо м'ясо курчати все ще сире біля кістки, то помістіть його знову в духовку до досягнення повної готовності. Заморожене м'ясо, риба і птиця повинні ретельно відтанути перед кулінарною обробкою.

3. Їжте приготовлену їжу без зволікання.

     Коли приготовлена їжа охолоджується до кімнатної температури, мікроби в ній починають розмножуватися. Чим довше вона залишається в такому стані, тим більше ризик отримати харчове отруєння. Щоб себе убезпечити, їжте їжу відразу після приготування.

4. Ретельно зберігайте харчові продукти.

     Якщо ви приготували їжу про запас або бажаєте після вживання зберегти решту її частину, майте на увазі, що вона повинна зберігатися або гарячою (близько або вище 60 ° С) або холодною (нижче 10 ° С). Це виключно важливе правило, особливо якщо маєте намір зберігати їжу більше 4-5 годин.
Їжу для дітей краще взагалі не піддавати зберіганню. Загальна помилка, що приводить до незліченних випадків харчових отруєнь – зберігання в холодильнику великої кількості теплої їжі. Ця їжа в перевантаженому холодильнику не може швидко повністю охолонути. Коли в середині харчового продукту занадто довго зберігається тепло (температура понад 10 ° С), мікроби виживають і швидко розмножуються до небезпечного для здоров'я людини рівня.

5. Ретельно підігрівайте приготовлену заздалегідь їжу.

     Це найкраща міра захисту від мікроорганізмів, які могли розмножитися в їжі в процесі зберігання (правильне зберігання пригнічує ріст мікробів, але не знищує їх). Ще раз, перед їжею, ретельно прогрійте їжу, (температура в її товщі повинна бути не менше 70 ° С).

6. Уникайте контакту між сирими і готовими харчовими продуктами.

     Правильно приготовлена їжа може бути забруднена шляхом контакту з сирими продуктами. Наприклад, не можна використовувати одну і ту ж обробну дошку і ніж для приготування сирої та вареної (смаженої) птиці. Подібна практика може призвести до потенційного ризику пере зараження продуктів і зростанню в них мікроорганізмів з подальшим отруєнням людини.

7. Часто мийте руки.

     Ретельно мийте руки перед приготуванням їжі і після кожної перерви в процесі готування – особливо, якщо ви переповили дитину або були в туалеті. Після оброблення сирих продуктів, таких як риба, м'ясо або птиця, знову вимийте руки, перш ніж приступити до обробки інших продуктів. А якщо у Вас є інфікована подряпина (ранка) на руці, то обов'язково перев'яжіть її або накладіть пластир перш, ніж приступити до приготування їжі. Також пам'ятайте, що домашні тварини – собаки, птахи і особливо черепахи – часто носії небезпечних мікроорганізмів, які можуть потрапити в їжу через ваші руки.

     Навчіть своїх дітей постійно мити руки, ягоди та фрукти, якщо вони їдять їх без вашої присутності.

8. Тримайте кухню в ідеальній чистоті.

     Так як їжа легко забруднюється, будь-яка поверхня, використовувана для її приготування, повинна бути абсолютно чистою. Розглядайте кожен харчовий обрізок, крихти або брудні плями як потенційний резервуар для мікробів. Рушники для протирання посуду повинні змінюватися щодня. Ганчірки для миття підлоги також вимагають частого прання або заміни.

9. Зберігайте їжу захищеною від комах, гризунів та інших тварин.

     Тварини часто є переносниками патогенних мікроорганізмів, які викликають харчові отруєння. Для надійного захисту продуктів зберігайте їх у щільно закритих банках (контейнерах).

10. Використовуйте чисту воду.

     Чиста вода виключно важлива як для пиття, так і для приготування їжі. Якщо у вас є сумніви щодо якості води, то прокип'ятіть її перед питтям, додаванням до харчових продуктів або перед використанням. Ніколи не пийте воду з невідомих водойм і джерел.

     Успіх в профілактиці шлунково-кишкових захворювань багато в чому залежить від населення, від його свідомості, освіченості, дисциплінованості. Кожна людина повинна відчувати себе відповідальною не лише за своє здоров'я, але і за здоров'я тих, що її оточує.

         Харчування у закладах освіти – права батьків

Батьки можуть впливати на організацію харчування дітей у школах та садочках.  Кожна мати чи батько мають право зайти у їдальню школи чи дитсадка і поцікавитися, що їсть її дитина (будь ласка, зауважте, що при цьому Ви маєте бути здоровим/здоровою та обов'язково зняти верхній одяг).  

Перше, на що варто звернути увагу, це на організацію інформаційного стенду на якому має бути:

• меню-розклад на кожен день (склад та кількість продуктів заздалегідь затверджується у  виконавчому органі місцевого самоврядування). Усі дані, вказані в меню, мають відповідати тому, що дитина має на тарілці згідно її вікової групи;
• примірне двотижневе меню, погоджене власником закладу та територіальним органом Держпродспоживслужби, складається з урахуванням забезпечення сезонними продуктами;
• книга відгуків та побажань;
• інформація про організацію, яка здійснює організацію харчування у закладі освіти;
• якщо у закладі освіти  є буфет, асортимент в ньому продукції повинен   відповідати наказу МОЗУ «Про затвердження Санітарного регламенту для закладів загальної середньої освіти» від 25.09.2020 № 2205. Батьки можуть перевірити, чи немає серед продукції, яка продається у буфеті школи, забороненої, а саме: кондитерські вироби,солодкі зернові продукти із вмістом цукрі понад 10 г. на 100 г. готового продукту; вироби з кремом, морозиво, харчові концентрати; м'ясні продукти промислового та кулінарного виробництва; рибні продукти промислового та кулінарного виробництва, продукти (в т. ч. снеки) із вмістом солі понад 0,12 г натрію, або еквівалентну кількість солі на 100 г готового продукту та/або із вмістом цукрів понад 10 г на 100 г готового продукту та/або синтетичних барвників та ароматизаторів (крім ваніліну, етилваніліну та ванільного екстракту), підсолоджувачів, підсилювачів смаку та аромату, консервантів; продукти із вмістом частково гідрогенізованих рослинних жирів (транс жирів);  непастеризоване молоко та молочні продукти, що виготовлені із непастеризованого молока;  непастеризовані соки; рибні, м'ясні, плодоовочеві та інші консерви промислового виробництва, крім пастеризованих соків промислового виробництва без додавання цукрів та підсолоджувачів; газовані напої, зокрема, солодкі газовані напої та енергетичні напої; кава та кавові напої;  гриби;  продукція домашнього виробництва.
• повинні бути виставлені розміряні за вагою контрольні порції страв на день.
• У їдальні зобов’язані залишати добову порцію. Така порція зберігається промаркована в холодильнику і складається з усього, що входило в харчування дитини (із зазначенням, які страви, в який день або час були відібрані).
• У їдальні, або поряд, обов’язково повинні бути створені умови для особистої гігієни, а саме: рушники, мило біля раковини, щоб діти змогли вимити руки. Згідно  санітарних норм у їдальні має бути не тільки холодна, а й тепла вода.

      Завітавши у їдальню закладу освіти, батьки мають звернути увагу на  зовнішній вигляд працівників: 

• усі мають бути у спецодязі, волосся має бути підібране і заправлене під головний убір;
• на роботу до їдальні допускаються тільки особи, які мають дані про проходження медичного огляду, мають особову медичну книжку (ОМК). У разі відсутності даного документу або відсутності в ОМК відповідного переліку необхідних обстежень, роботодавець має право не допустити працівника до виконання своїх обов'язків.

Батьки у їдальні закладу освіти можуть:

• спробувати тарілку рукою: чи їжа, яку дали дитині, тепла, чи холодна;
• перевірити чистоту їдальні та посуду, в якому подають їжу дітям;
• купити собі порцію їжі у шкільній їдальні і скуштувати її, щоб переконатися, що все свіже і доварене;
• зважити порцію, щоб переконатися, що усі складові порції відповідають затвердженим ваговим нормам. Ваги для цього мають бути або у самій їдальні, або у харчоблоці – в такому разі можна попросити працівників провести цей вимір та простежити за вагою, не заходячи у харчоблок.

         Задля здійснення контролю за організацією харчування, роботою харчоблоку, постачанням продуктів харчування - батьки можуть створити комісію з  організації харчування у закладах освіти, можуть брати участь у бракеражній комісії, яка здійснює щоденний контроль за якістю готових страв, створювати раду з харчування.

        Батьки навіть можуть делегувати представника батьківської громади закладу освіти для перевірки харчоблоку, щоб він з’ясував, у якому стані і як зберігаються та готуються продукти. Для цього представнику батьків необхідно  пройти медичний огляд  і отримати особову медичну книжку.

         Після проведення контролю за організацією харчування учнів необхідно зафіксувати виявлені недоліки. Документ складається у довільній формі, оскільки чітких вимог до його складання законодавство не передбачає. Це має бути опис виявлених проблем у організації харчування учнів. За результатами виявлених недоліків батьки та адміністрація закладу можуть звернутись до організації, яка надає послуги з харчування у цьому закладі, або до відповідних органів, на які покладені функції контролю.

       Контроль за організацією харчування учнів здійснюють:

• територіальні органи Держпродспоживслужби;
• органи виконавчої влади та місцевого самоврядування;
• органи управління освітою.

Пам’ятаємо, що харчуваня повинно буди не тільки здоровим, але й корисним!

                                                              Інформаційна листівка підготовлена:                                                            Первомайським районним управлінням Головного

                                                                          управління Держпродспоживслужби

                                                                          в Харківській області

       Помилка перша.
     Надто багато іграшок
      Якщо ви хочете, щоб дитина легко складала свої іграшки, їх не повинно бути забагато. Це пов’язано з тим, що дитина через особливості свого віку не може утримувати в полі свого зору надто багато об’єктів і не вміє робити щось тривалий час.
        Наші правильні дії
         Навіть якщо дитині подарували багато іграшок, ретельно їх відберіть. Критерії мають бути такі: корисно – не корисно, відповідає віку – не відповідає, чи зможе дитина сама прибрати цю іграшку.
         У полі зору і в доступності малюка має бути 10-15 іграшок – гранична кількість того, що 4-6-річний малюк зможе акуратно скласти.

Помилка друга.
Надто пізно

    Якщо ви хочете щоб дитина навчилася складати свої іграшки, не можна привчати її до порядку «після року» або «після трьох», а то й пізніше. Як тільки малюк опанував предметні дії, його можна вчити прибирати. Спочатку складати одне брязкальце у коробку, потім два, пізніше – кілька іграшок.
        Наші правильні дії

Не марнуйте часу. Привчайте дитину до порядку практично з самого народження. Пограв – прибери за собою. Зняв одяг – повісь акуратно. Що треба врахувати? Звичайно, навички маленької дитини. Щось вона просто не зможе зробити своїми невмілими ручками, до чогось в неї не вийде дотягтися.
     Не забудьте похвалити дитину за прибирання. І навіть якщо не все зроблено акуратно, не критикуйте, а покажіть, як зробити краще.

        Помилка третя.
       Занадто незручно
      Дитині не зручно складати іграшки у завеликі ємкості або коробки. Якщо малюкові доводиться тягтися до полиці, несила відкривати велику коробку, товкти в неї іграшки які не вміщуються, то прибирання, напевно, викликатиме лише негативні емоції. Наступного разу малюк просто відмовиться прибирати.
      Наші правильні дії
      Щоб дитині було зручно прибирати, подбайте про те, щоб у дитячій кімнаті було все зручно влаштовано. Наприклад, полиці для іграшок мають бути розташовані на зручній для дитини висоті, коробки не мають бути занадто великими і важкими. Вибирайте спеціальні коробки для іграшок з легких матеріалів, на коліщатах і зі зручними кришками.

       Помилка четверта.
       Занадто нудно
       Дитина обожнює грати і не любить, коли їй доводиться виконувати якісь одноманітні, рутинні дії. Прибирання теж належить до нудних справ. Якщо не перетворити його на захопливу пригоду або гру.
        Наші правильні дії
        Привчаючи дитину підтримувати порядок у дитячій кімнаті, намагайтесь робити це у вигляді цікавої гри. Наприклад, улаштуйте змагання «Хто швидше складе кубики». Або запропонуйте дитині спочатку зібрати іграшки червоного кольору, потім синього тощо. Дітям дуже подобається, коли дії мають сенс. Наприклад, можна не просто скласти на полицю ляльок, а розсадити їх для чаювання. А машинки відвести в гараж, а не кинути в коробку.
         Не забувайте про те , що дитина, передусім, дивиться на вас і робить так, як робите ви.
        Помилка п’ята.
        Занадто суворо
        Від того, що ви кричатимете на дитину, каратимете її, вона не прибиратиме швидше або частіше. Проте дитина може або розлютитися на вас і робити вам на зло, або боятиметься вас і не любитиме процес прибирання, робитиме це «з-під палиці», над силу.
         Наші правильні дії
        Не кричить на дитину і не докоряйте їй. Навпаки, будьте позитивні. Хвалить малюка, підбадьорюйте його.
– Здорово в тебе сьогодні вийшло!
– Молодець! Сам прибрав іграшки!
– Як акуратно ти все склав!

        Помилка шоста.
        Занадто непослідовно
       Як зазвичай відбувається «привчання» до порядку? У якийсь момент мама та тато раптом помічають, що дитина кидає іграшки і спокійно лягає спати. Батьки вважають, що малюк міг би вже сам за собою прибирати. Тоді вони просять дитину скласти іграшки. Та може складати, а може вередувати, але результат буде досягнутий. Проте наступного дня батьки забувають про свої вимоги або їм просто ніколи чекати, поки дитина повільно складе іграшки. І вони роблять це самі. Тоді дитина розуміє, що правила завжди мають винятки. І тепер її буде дуже складно змусити прибирати іграшки або скласти речі.
        Наші правильні дії
       Будьте завжди послідовні у своїх діях і вимогах, які висуваєте до дитини. Все дуже просто: прибирати іграшки треба не залежно від того, понеділок сьогодні чи неділя, гарний настрій чи поганий.
 

Інформація запозичена зі статті: Сімакова, А. Як навчити дитину прибирати свої іграшки / А. Сімакова // Зростаємо разом. – 2015 – № 10. – С. 10-11.

Консультація для батьків
«Чи дивитися дитині телевізор?»

Шановні батьки!

Телебачення несе нам різноманітну інформацію, є формою нашого дозвілля і дозвілля наших дітей. Як показує статистика, щоденний, кількагодинний перегляд телепередач для більшості наших сучасників – норма, стиль життя. Цю звичку поступово переймають і наші діти. А чи така вже безвинна ця звичка? Дозвольте надати інформацію про дослідження сучасних науковців щодо впливу телебачення на розвиток дитини, а як поводитися вже вирішувати нам самим.

Сучасні психологи після проведення спеціальних експериментів дійшли висновку про негативний вплив телебачення на психофізіологію, психіку та поведінку людини. Те, що від надмірного перегляду телебачення потерпає зір, відомо майже кожному, а от що страждає і майже весь комплекс психічних процесів, станів і властивостей людини, особливо у дітей, знають далеко не всі. Зазирнемо до лабораторій учених, щоб переконатися в справедливості нашого твердження.

Отже, дитина і телебачення, його вплив на неї.

Психомоторика.
Тривале сидіння перед телевізором у відносно нерухомій позі може провокувати в дитини стан неприродного збудження як компенсацію попереднього стану гіподинамії. Тож не дивно, що після цього вона якийсь час не може зосередитися, не знає «куди себе подіти». Як тут не згадати прописну істину: „ сидячий " спосіб життя і здоров 'я — речі несумісні у будь-якому віці.

Сприйняття.
Зображення на екрані телевізора не сприяє формуванню просторового та кольорового зору, тобто не дає уявлення про перспективу, віддаленість об'єктів один від одного, а також про тонкі відтінки кольорів.

Викликають також серйозне занепокоєння форма та стиль зображення людей і речей у зарубіжних «мультиках»: грубі, квадратні або інші неприродні обриси облич людей і тіла тварин (наприклад, як у мультфільмі «Людина-павук») ще більше відділять дитину від реального світу.

Уявлення.
У дошкільному віці в дитини активно формуються внутрішні образи та внутрішній план дій. Неабияку роль у цьому відіграють художні твори – казки, оповідання, які читає дорослий або ж сам малюк, або які дитина слухає по радіо. При цьому дитина намагається уявити події, запам'ятати та пережити їх. Так народжуються власні яскраві образи. Коли ж дитина сприймає вже сконструйовану на екрані реальність, вона ніби «споживає» вже готові образи, і її внутрішні уявлення пасивні та позбавлені індивідуальності, що, безумовно, шкодить інтелектуальному розвитку.

Пам'ять.
Оскільки здорова пам'ять є провідною серед інших видів людської пам'яті, можна зробити висновок, що сприйняття нового за допомогою телебачення є найлегшим для дитини, а, як відомо, те, що легко дається, не завжди розвивається.

Увага.
Ми вже казали, що після тривалого перегляду телепередач у дітей часто погіршуються концентрація уваги та самопочуття. Особливо негативно впливає на дитячу увагу такий телевізійний продукт, як реклама. Встановлено, що розробники реклами подеколи застосовують спеціальні психологічні методи, які підсилюють у людини почуття тривоги, викликають емоційне напруження. Ясна річ, що дитина, в якої рівень довільності уваги ще низький, тобто яка погано керує власними психічними процесами та станами, часто надзвичайно чутливо відгукується на такий спрямований вплив, як реклама. Так, одна мама скаржилася, що в її малюка (1,5 року) сформувався рефлекс: його можна нормально нагодувати або заспокоїти тільки тоді, коли він дивиться рекламу або навіть тільки прислухається до неї (зазвичай, до певної реклами, яку він уже знає).

Мислення.
На сьогодні доведено, що телебачення культивує усереднену точку зору. Перегляд великої кількості телепередач уніфікує погляди, згладжує стадії розвитку людини. Реклама часом підштовхує до скороспілих висновків та необдуманих вчинків. Діти, які регулярно та надмірно «споживають» продукцію засобів масової інформації, мислять надто поверхово, готовими асоціаціями.

Як співвідносяться особливості мислення дітей та їх сприйняття телебачення? Оскільки в малят поки що небагатий життєвий досвід, їм важко адекватно оцінити телевізійну інформацію. Діти не здатні критично мислити та здійснювати аналіз, тому надумані телеісторії сприймають як реалістичні, що віддаляє малят від розуміння реального життя.

Мова та мовлення.
Психологи встановили, що діти запозичають з телепередач специфічний стиль розмови. Останні дослідження психологів у країнах ОЕС показали, що кожна третя або четверта дитина дошкільного віку страждає на затримку розвитку мовлення або його порушення, незалежно від рівня освіти батьків або належності до певного соціального прошарку. На жаль, «німий ефі» посідає дедалі більше місце у родинному спілкуванні. Батьки разом з дітьми сидять перед екранами телевізорів або одна із сторін біля комп'ютера і їхнє спілкування зводиться лише до ситуативного, наприклад: «Дай», «Відійди», «Не чіпай», «Так», «Ні» тощо. Намагання психологів виправити відставання у мовленнєвому розвитку дітей згодом не завжди буває успішним, надалі у таких дітей виникають серйозні проблеми з опануванням правопису, пам'яттю, психомоторикою.

Уява, фантазії та творчі здібності.
Надмірне захоплення телебаченням, вважають психологи, затримує розвиток оригінальності, самостійності, незалежності мислення, уяви та фантазії – цих головних складників творчого процесу, що підтверджується низкою емпіричних досліджень.

Так, встановлено, що:
* діти із маленьких містечок, де немає розвиненої системи телекомунікацій, проявляють меншу стереотипність поведінки і набагато вищі творчі здібності (дослідження канадських психологів), ніж їхні однолітки з великих міст;

* діти складають оригінальніші продовження оповідань, початок яких почули по радіо, ніж тих, що побачили по телевізору;

* дошкільнята, які багато дивляться телевізор, рідше грають з уявним товаришем, у них низький рівень уяви, вони не здатні до активного творчого мислення, постійно чекають, що важлива інформація надійне ззовні, не продукують власних ідей та суджень, у них формуються стандартні зорові образи та асоціації;

* у дітей, які дивляться телепередачі десять і більше годин на тиждень, за оцінками експертів, на чверть знижений творчий потенціал;

* перегляд жорстоких мультфільмів і фільмів зі сценами насильства перешкоджає прояву фантазії дітей.

Щодо впливу жорстокості на творчий потенціал дитини, то ось як пише про це авторитетний дослідник телебачення Р. Харріс: «У нових дитячих шоу на телебаченні вбачаємо велику небезпеку, оскільки, чим доступніші ставатимуть дітям агресивні іграшки, тим вірогідніше, що вони наслідуватимуть жорстоку поведінку персонажів мультфільмів.» Хлопчаки всіх поколінь грали у війну, але раніше більше доводилося працювати їхній уяві: палиця в них правила за меч, шматок картону – за пістолет. Тож у дітей був стимул до розвитку творчих здібностей. А вже пластиковий автомат-іграшку можна використати у грі тільки для того, щоб убивати людей, і ніяка фантазія тут не потрібна. Такі ігри та іграшки спонукають маленьких дітей дивитися на реальні речі та людей «просто, як на іграшки».

Емоції.
Дуже непокоїть психологів виникнення у дітей страхів і розладів емоційної сфери після перегляду телепередач, в яких фігурують всілякі монстри, мутанти та інші істоти, породжені хворобливою уявою їхніх творців. Щоб подолати страх, дошкільнята починають щось їсти, заплющують очі, стискають якийсь предмет. Інколи такі перегляди можуть призвести до нервових зривів, особливо якщо діти вірять у реальність насильства на екрані.

Після перегляду жорстоких фільмів у більшості людей з нормальною здоровою психікою наступає стан так званої «сенсибілізації», тобто підвищеної чутливості (вони, наприклад, починають гостріше реагувати на несправедливість, емоційніше сприймати події життя). Однак, якщо насильство бачити на екрані щодня і врахувати, що люди дивляться телевізор здебільшого у розслабленому стані, то в них за етапом сенсибілізації розвивається стан «десенбілізації» – зниження чутливості. «Когось б'ють, над кимсь знущаються – а це що новина?» Тож не дивно, що чим більше людина приохочується до фільмів жахів, тим менше вона проявляє емпатію до інших людей – факт, зафіксований психологічними дослідженнями.

І ще одне. Як ми дратуємося, коли змістовна телепередача або високохудожній кінофільм перериваються рекламою, що нахабно вдирається подекуди в найдраматичніші моменти. Після цих здебільшого низькопробних «витворів» навряд чи діти відчуватимуть емпатію до героїв та інтерес до подій, знецінених втручанням реклами.

Вольова сфера й регуляція поведінки.
Подовгу просиджуючи перед телевізором, дитина звикає отримувати задоволення, позитивні емоції, не докладаючи до цього ні яких зусиль. Психологи твердять: більшість з 20 мільйонів безробітних Європи – це «телеінваліди», люди пасивні, байдужі та бездіяльні.

В історії психології відомі дослідження Альберта Бандури (1963). Дошкільнятам демонстрували фільми, в яких дорослі били ляльку Бобо, вдаючись при цьому до різних способів. Після перегляду фільмів діти йшли гратися. Виявилося, що більшість з них копіювала агресивну поведінку дорослого – нові для них способи завдання болю іншим. А.Бандура назвав цей вид наслідування поведінки людиною «вікарним навчанням», або навчанням шляхом наслідування спостережуваної моделі поведінки.

Дуже «заразливим» для дітей є екранне насильство, яке заохочується, винагороджується у фільмі, якщо агресивну поведінку демонструє позитивний герой, особливо в тих випадках, коли фільм гарно зроблений, має художню цінність

Взагалі для деяких людей телебачення стає головною життєвою цінністю, заради якої вони відмовляються від спілкування з друзями та родичами, від участі у суспільному житті, прогулянок, занять спортом.

Природно виникають запитання: а чи не перебільшують автори небезпеки телебачення? Як запобігти негативному його впливові? Як розв'язуються ці проблеми в інших країнах?

Відповідаємо: на жаль, досліджень, які б говорили нейтральний або незначний вплив телебачення на дітей, досить мало, переважна їх більшість робить невтішні висновки.

А чи можна використовувати силу ЗМІ, у тому числі й телебачення, для благородної мети? На прикладі деяких спеціальних пізнавальних дитячих телепередач було показано, що вони дають позитивний, хоча й короткочасний, вплив на розвиток дитини, а саме: збільшується її словниковий запас, формуються позитивні соціальні установки. Це ефект підсилюється, коли зміст телепередачі обговорюється дитиною разом з батьками чи вчителями або якщо перегляд супроводжується навчанням.

Отже, протидіяти негативному впливові телебачення можна й потрібно, і робити це необхідно в різні способи і на кількох рівнях: суспільства, родини, окремої людини. Ми не можемо повністю відмовитися від цього продукту людської творчості у своєму повсякденному житті, однак недоречно його перетворювати на головну життєву цінність. Занадто вже великий, різноманітний, чудовий реальний світ.

Чому в дитинстві так важливо слухати казки?

Виявляється, не всі батьки усвідомлюють значення казок для дітей. У Великій Британії 25 % недавно опитаних батьків заявили, що вони не читають казки дітям у віці до п’яти років, тому що вони нічого їх не вчать, учать поганого або просто занадто страшні. Наприклад, одна із причин, через яку деякі батьки не читають своїм дітям казку «Три ведмеді», полягає в тому, що ця казка, на їхню думку, поволі вчить дітей того, що красти – це добре. Навряд чи. Швидше, трактувати закладений у ній зміст можна трохи інакше: не вдирайся в чужий дім, бо там може жити сім’я ведмедів. Або ж трактувати більш позитивним чином.

Значення казок

1. Казки вчать дітей переборювати труднощі. Ми вчимось у казкових персонажів навіть у дорослому віці. Казкові герої допомагають нам, тому що ми пов’язуємо їх перипетії з нашим власним життям, мріями, тривогами та розмірковуємо над тим, як би ми вчинили на їхньому місці. Казки допомагають дітям учитись розуміти це життя й орієнтуватись у ньому.

«Казки не розповідають дітям про існування драконів. Діти вже знають, що дракони існують. Казки розповідають дітям, що драконів можна перемогти» (Гілберт Кіт Честертон).

2. Казки розвивають емоційну стійкість. Казки розповідають про реальні проблеми, з якими зіштовхується практично кожна людина, і роблять це делікатно, за допомогою фантастичних сюжетів, в яких головний герой найчастіше торжествує (за винятком казок братів Грімм). Перебуваючи в безпечному середовищі рідної сім’ї, діти повинні усвідомити для себе, що погане може статися з кожним. Чому? Ніхто не застрахований від проблем – саме тому нам так необхідно розкривати потенціал наших дітей. По суті, є два варіанти: або ми допомагаємо їм накачати їх «емоційні м’язи», щоб вони могли використовувати їх у важкі часи, або ми постійно захищаємо дітей, роблячи їх настільки слабкими, що вони стають нездатними впоратись із будь-якою проблемою, що вимагає душевних сил.

3. За допомогою казок ми вивчаємо розмовну мову (культурну грамотність та правила). Ми зустрічаємо казки в різних парафразах і пантомімах, вони допомагають нам розуміти алегоричні вислови й делікатно висловлювати свою думку. Ми дихаємо ними. Ми знаємо їх.

4. Казки стирають міжкультурні кордони. У багатьох культурах є спільні для всіх казки, такі як, наприклад, «Попелюшка», що мають свій особливий культурний колорит. Ми читаємо різні версії й розуміємо, що для всіх нас характерна дуже важлива риса – необхідність набуття сенсу життя за допомогою певної історії та надії на перемогу добра над злом.

5. Казки вчать розуміти структуру розповіді. Казки вчать розуміти основи будь-якого оповідання – час і місце дії, персонажі й сюжет (зав’язка, кульмінація та розв’язка), а також розуміти різницю між художньою та науковою літературою. Коли дитина розуміє принципи розповіді, це розвиває її здатність передбачати й розуміти сенс інших оповідань, які вона читає.

6. Казки розвивають уяву дитини.

«Коли я аналізую себе та свої методи мислення, то доходжу висновку, що дар фантазії важить для мене більше, ніж будь-який талант до абстрактного, позитивного мислення» (Альберт Ейнштейн).

7. Казки дають можливість навчати дітей навичок критичного мислення. Можна просто ненавидіти диснеївську «Русалоньку». Дівчина, яка відмовляється заради хлопця від самого життя, навряд чи повинна стати прикладом для наслідування для дочок. Навіть оригінальна версія показує, на перший погляд, слабку жінку, яка гине заради чоловіка (принаймні, страждає від наслідків!).

Але… Це не означає, що треба забороняти дітям читати історії про русалку. Батьківська спроба захистити дитину не навчить її навичок критичного мислення. А розкриття інформації та розмова, спрямована в потрібне русло, неодмінно навчать!

8. Казки дають уроки. Використовуйте казки, щоб давати дитині уроки моральності. Що дитина може взяти з «Руслана й Людмили»? А з «Попелюшки» і «Кота в чоботях»?

Отже, чи бувають занадто страшні казки для дітей? Іноді.

Ви повинні враховувати вік і рівень розвитку дитини. Ми не читаємо дворічним дітям казку «Рапунцель» в оригіналі, де принц сліпий і закривавлений, тому що діти не зрозуміють її в будь-якому випадку. Використовуйте вашу батьківську логіку. Нехай діти також висловлюють свої власні судження – вони можуть розповісти вам, вважають вони цю казку занадто страшною чи ні.

Під час читання казок необхідно враховувати час дня. Можливо, деякі казки не варто читати на ніч. Що ж, читайте їх вдень!

Не треба виключати казки з життя дитини лише тому, що деякі з них страшні або неполіткоректні. Завжди можна знайти адаптовані версії казок, які більше підійдуть саме вашій дитині та вашій родині.

Що ви самі думаєте про казки? Які з них ваші улюблені?

Хоча зараз ми вважаємо, що казки призначені для зовсім маленьких дітей, це відносно сучасний підхід. У традиціях усної творчості від чарівних історій отримували задоволення й дорослі, і діти, а літературні казки (більшість казок, добре відомих сьогодні) аж до ХІХ століття публікувались переважно для дорослих читачів.                                                                                                                                                         За матеріалами vikanakon.at.ua

ПРАВИЛА БЕЗПЕКИ НА ВОДІ

Безпечніше плавати у світлий час доби, у спокійну безвітряну погоду при температурі води не нижче +17С, повітря - не нижче +20С. Щоби зберегти своє здров'я і навіть життя, дотримуйтесь простих правил:

1. Купайтесь на безпечних пляжах:

·      плавайте тільки в спеціально відведених і обладнаних для цього місцях, що відповідають вимогам безпеки;

·      не стрибайте у воду в місцях, де невідомі глибина та стан дна;

·      не запливайте за межу купання в акваторії, огороджену буями;

·      перевірте, чи немає вашого пляжу у переліку нерекомендованих для купання (інформація оновлюється щотижня): https://bit.ly/2AS8Rj4

2. Не ризикуйте життям заради азарту чи жарту:

·      не підпливайте до моторних суден, вітрильників, веслових човнів та інших плавзасобів;

·      не залазьте на технічні споруди, попереджувальні знаки та буї; 

·      не використовуйте для плавання автомобільні камери, плоти, лежаки, дошки;

·      пам’ятайте, що організовувати у воді ігри, пов'язані з пірнанням, захватами та підтопленням дуже небезпечно; 

·      не подавайте обманні сигнали тривоги заради жарту.

3. Наглядайте за дітьми

Діти повинні перебувати під постійним наглядом дорослих - не дозволяйте дітям купатися самостійно і довго перебувати під водою, затримавши дихання.

Наближчим часом ми опублікуємо докладне керівництво, як зробити відпочинок з дітьми біля водойми абсолютно безпечним.

4. Розділяйте час купання та споживання їжі і алкоголю:

·      після прийому їжі плавати можна не раніше, ніж через 1,5-2 години;

·      не заходьте у воду в стані алкогольного сп'яніння.

5. Дбайте про чистоту і гігієну

·      не використовуйте воду з річки для миття фруктів, овочів, ягід;

·      залишайте водні об’єкти та територію пляжів чистими.

ПЕРША ДОПОМОГА ПРИ УТОПЛЕННІ

Перш за все, постраждалого необхідно якнайшвидше доставити до берега та викликати екстрену допомогу - 103.

Зверніть увагу, що надавати першу допомогу у воді може лише досвідчений рятувальник. Не намагайтесь витягти людину з води, якщо небезпека може загрожувати і вам.

Очистіть ротову порожнину потерпілого від піску та водоростей і переверніть потерпілого, аби вода витекла з верхніх дихальних шляхів (дітей тримають за ноги, головою донизу).

Якщо людина не дихає, починайте штучне дихання: затисніть потерпілому носа, вдихніть повітря та видихніть в рот потерпілому. Повторюйте процедуру з інтервалом в 4 -5 секунд. Маленьким дітям штучне дихання роблять, одночасно вдуваючи повітря в рот та ніс.

Якщо відсутнє серцебиття, починайте робити непрямий масаж серця:

·      Покладіть потерпілого на рівну, тверду поверхню;

·      Покладіть свої долоні (одна на одну) на груди потерпілому;

·      Випряміть руки в ліктях і всією своєю вагою натисніть на неї;

·      Зробіть не менше 30 натискань, тривалість кожного близько 1 секунди.

Коли потерпілий прийшов до тями, його слід зігріти: закутайте його в ковдру, за можливості дайте теплий солодкий чай.

Обов’язково дочекайтесь медиків! Ускладнення від утоплення можуть бути відкладеними і проявитися не відразу.

Будьте пильними, бережіть себе та дітей!

До уваги батьків старших груп. Проведіть будь-ласка, свій власний моніторинг знань дітей

Гігієна для дітей: як уберегтися від злих мікробів?

http://autta.org.ua/ru/materials/material/G-g-iena-dlya-d-tey--yak-uberegtisya-v-d-zlih-m-krob-v-/

Некогда скучать. Чем занять дошкольника на карантине?

    Ситуация с коронавирусом меняется ежедневно, все больше людей оказываются на карантине или в добровольной самоизоляции. Многие компании переводят сотрудников на удаленную работу, школы пока работают в режиме свободного посещения, кружки, спортивные секции и различные мероприятия отменяются, места развлечений не работают. Многие родители дошкольников принимают решение оставить ребенка дома, чтобы не подхватить вирус.

Чем же занять малыша, чтобы свободное время провести с пользой? С таким вопросом мы обратились к психологу семейного центра «Кутузовский» Светлане Лепшиной.                             Разработайте новый режим дня                         Когда ребенок посещает детский сад, его режим дня расписан — подъем в одно и то же время, днем детский сад, а вечером – кружки и секции. Выходные родители обычно стараются распланировать, предусмотрев время для похода в кино, развлекательный центр, встречи с друзьями.

Но теперь привычный режим придется изменить. Составьте подробный распорядок дня. В этот график вы можете включить не только развивающие занятия для ребенка, но и его обязанности по дому, например, помощь в приготовлении завтрака, уборку своей комнаты и т.д. Также важно предусмотреть физическую активность: будет ли это зарядка или танцы под любимую музыку – решать только вам. Распланируйте день так, чтобы осталось достаточно времени на отдых и игры.

Мастерите поделки

Если обычно у вас нет времени мастерить что-то вместе, то сейчас это отличное время для совместного творчества. Творческий процесс сближает детей и родителей, помогает лучше узнать друг друга.

Лепите, рисуйте, шейте, декорируйте – делайте то, что нравится и осваивайте новые техники. Из готовых поделок можно оформить выставку в комнате ребенка.

Приготовьте вместе что-нибудь вкусное

Дети любят помогать родителям на кухне с самого раннего возраста. Вместе испеките пирог или сделайте торт. Позвольте ребенку самому замесить тесто, не ругайте, даже если всё вокруг будет усыпано мукой, наоборот, похвалите за старания.

Предложите ребенку завести свою кулинарную книгу — пусть он придумает, как её оформить, а вы - помогите со всеми необходимыми материалами.

Читайте книги

Ничто так не развивает фантазию ребенка как чтение книги. Слова превращаются в образы, герои оживают. Чтение способствует развитию речи и увеличению словарного запаса.

Наверняка, у вас есть список книг, которые вы откладывали до лучших времен, теперь они наступили.

Играйте в настольные игры

Монополия, шашки, шахматы, лото, уно, настольные игры – отличный вариант досуга для всей семьи. Даже самые простые настольные  игры оказывают положительное влияние на ребенка, развивают логику, внимание, зрительную память и воображение.

Заведите огород на подоконнике

Всё, что для этого нужно - горшок с землей и пакетик семян. Наглядное пособие по природоведению готово. Высадив растение, объясните ребенку, как нужно за ним ухаживать, расскажите, сколько потребуется времени, чтобы что-то выросло. Сколько будет радости, когда из земли появится первый зеленый росточек! Заодно и свежую зелень к столу вырастите, юный огородник сможет гордиться своими достижениями.

Необходимо понимать, что карантин – это временная мера, совсем скоро жизнь вернётся в прежнее русло, а пока старайтесь провести время с пользой. Относитесь к вынужденной мере, как к возможности сделать вместе с ребенком то, но что раньше не хватало времени.

-- Елена Краснова

 Шановні батьки!

                 Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020  №211  "Про запобігання поширенню на території України корона вірусу COVID-19",   з метою  попередження масового розповсюдження гострої респіраторної інфекції, спричиненої корона вірусом наш садочок зачиняється на карантин  з 13 березня по 3 квітня!

Коронавірус 2019-nCoV – профілактика та лікування

Новий коронавірус 2019 року (2019-nCoV) — це новий вірус, який спричиняє розвиток респіраторних захворювань у людей та може передаватися від людини до людини. Цей вірус уперше був ідентифікований під час розслідування спалаху в м. Ухань, Китай, у грудні 2019 року.

Симптоми:

У людини, інфікованої 2019-nCoV, розвивається респіраторне захворювання різної тяжкості із такими основними симптомами:

-гарячка;

-кашель;

-задишка (ускладнене дихання).

Симптоми можуть проявитися через 2–14 днів після зараження новим коронавірусом. У багатьох пацієнтів 2019-nCoV спричиняє запалення обох легень. 

Як захиститися від інфікування:

-уникайте близького контакту з тими, хто має гарячку або кашель;

-не торкайтеся обличчя немитими руками;

-часто мийте руки з милом чи обробляйте дезінфекційними засобами;

-ретельно готуйте їжу, зокрема м’ясо і яйця;

-уникайте незахищеного контакту з дикими та свійськими тваринами.

Як запобігти поширенню інфекції:

1)якщо відчуваєте симптоми респіраторного захворювання, обмежте контакти з іншими людьми і використовуйте захисну маску для обличчя (її слід регулярно заміняти/знезаражувати);

2)якщо ви відвідували Китай і протягом 2 тижнів після цього у вас виникли симптоми респіраторного захворювання, негайно зверніться по медичну допомогу;

3)під час кашлю та чхання прикрийте рот і ніс зігнутим ліктем чи одноразовою серветкою, після чого викиньте серветку та вимийте руки;

4)необхідно дезинфікувати поверхні, яких торкалася інфікована людина.

 Розвиваємо таланти: рекомендації батькам 

В умінні помічати найдрібніші деталі в поведінці дитини батькам немає рівних. Вони безпомилково визначають за обличчям трирічної дитини, що вона погано спала вночі, або помічають підозрілий запах від підлітка, який повернувся з вечірки. Саме ця здатність допоможе розкрити таланти та здібності малюка. Однак для цього необхідно дотримуватися кількох рекомендацій:

Відзначайте маленькі здібності дитини, а не тільки ті, що кидаються в очі.

• Постійно цікавтеся у вихователів, тренерів і друзів дитини, що в неї виходить найкраще.

• Ставте малюкові запитання на кшталт: «Що було б, якби...».

• Діти повинні спробувати себе в різних заняттях, не зупиняючись відразу на одному.

Дотримуючись даних порад, ви можете отримати повну інформацію про приховані таланти вашої дитини.

Чому важливо бачити маленькі здібності малюка

Напевно, протягом життя ви зустрічали людей, які досягли неймовірних результатів в одній зі сфер: у навчанні (відмінники в школі), спорті (найшвидший бігун) або в мистецтві (найталановитіший співак). Вони виділялися на тлі інших, їх здібності здавалися чимось на зразок Божого дару.

Багато батьків вірять, що очевидні таланти – найбільш важливі. Це не так. Важливо, щоб дитина розвивала навіть найменші здібності. Так, здатність розпізнавати емоції інших людей не менш важлива, ніж уміння добре грати у футбол. Вона дала світу багатьох талановитих психотерапевтів, учителів і менеджерів.

Якщо дитина обожнює грати з ляльками й розігрувати справжні сцени з їх участю, це може бути не менш важливим, ніж художня обдарованість. Завдяки цьому багато людей стали успішними письменниками, акторами та фахівцями інших сфер.

Як мандрівник серед мільярдів зірок у нічному небі шукає Полярну зірку, яка вкаже йому шлях, так і батьки повинні звертати увагу на найменші дії, слова й емоції малюка, щоб визначити його природні здібності. Коли ви помітите найменшу здібність, запитайте себе: «Як моя дитина може максимально її розвинути? Що я можу зробити для того, щоб вона із задоволенням розвивала свої здібності? Як вона зможе використовувати цю здатність у житті?»

Допомога найближчого оточення в розвитку дитячих талантів

У дитячому садочку, у дворі й під час різних занять дитину оточує багато інших людей – як однолітків, так і дорослих. Ми часто радимося з вихователями, тренерами та іншими дорослими про те, як розвинути її здібності. Ми схильні порівнювати досягнення нашого малюка з досягненнями інших.

Вихователі та тренери зазвичай розповідають нам про те, в чому дитина недостатньо сильна. Якщо акцентувати увагу тільки на цьому, ми не зосереджуємо увагу на її здібностях. Проявіть ініціативу й самі запитайте, що найкраще виходить у малюка. Пам'ятайте, що навіть найменше зауваження вихователя або тренера про те, що дитина сильна в чому-небудь, може свідчити про наявність у неї певного таланту.

Чого ваша дитина може вас навчити

Користуючись великим життєвим досвідом і знаннями, ви можете багато чого навчити свого малюка. Наприклад, ви можете допомогти йому зрозуміти, що його сьогоднішні дії впливають на майбутнє життя. На жаль, бажання у всьому керувати діями дитини не дають нам сконцентруватися на її справжніх бажаннях і потребах.

У цей же час думки й почуття дитини з приводу її занять поза домом можуть багато чого сказати про те, до чого вона схильна. Запитайте дитину: «Що ти відчувала, коли..?», «Чому в тебе виникли такі почуття?», «Чи можеш навести приклад?», «Що тобі сподобалося найбільше?», «Що тобі не сподобалося?» Не перевантажуйте дитину питаннями відразу ж після закінчення певного заняття.

Розвиваючись, діти схильні спиратися на свій власний досвід. Тому звертайте увагу на те, щоб ваші питання не виглядали для малюка глузливо. Згодом він зможе розвинути свою здатність пояснювати почуття. Чим більше ваша дитина буде розповідати, тим краще ви зможете зрозуміти її здібності й допомогти в їх розвитку.

Як пояснення та практика допомагають розкрити таланти дитини

Світ дорослих вимагає, щоб люди вибирали собі сферу діяльності й діяли логічно. Практика й пояснення розцінюються як заняття для дітей, а від дорослих чекають конкретних дій і готовності до різних ситуацій. Людина потребує пояснення та практики все життя, однак батьки намагаються розвивати таланти дитини за дорослим зразком: знаходять те, в чому вона особливо сильна, і відразу ж починають розвивати цю здатність.

Найкраще, що ви можете зробити для своєї дитини – дозволити їй пробувати себе в різних заняттях, видах спорту й мистецтва. Згодом вона зможе самостійно вирішити, чим займатися. Ви повинні переконати малюка в тому, що він може сам приймати рішення, але йому потрібно присвятити час тому, щоб знайти заняття, яке максимально відповідає його здібностям.

Батьки часто здійснюють зайвий тиск на дитину, обмежуючи її у виборі занять. Тільки можливість пробувати себе в різних сферах набагато важливіша. Діти можуть мати здібності до занять, якими потрібно починати займатися з раннього віку (наприклад, деякі види спорту). Ви повинні бути впевнені в тому, що такий вибір позитивно позначиться на розвитку малюка в довгостроковій перспективі. Не покладайтеся лише на думку тренера, беріть до уваги й те, як це допоможе дитині стати цілеспрямованим і впевненим у собі дорослим.

Розвиток талантів дитини – тривалий процес. Весь цей час батьки повинні бути уважними до потреб дитини. На цьому шляху необхідно зберігати дружні стосунки з дитиною й підтримувати її. У майбутньому вона буде вам дуже вдячна.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей

       Інфекційні хвороби є невід'ємною частиною нашого життя, протягом всієї історії існування людства вони формувалися, змінювалися і змінювалися разом з ним. Одні захворювання і збудники інфекцій змінювалися іншими, поряд з чим виникали нові проблеми їх профілактики. На даний момент ризик зараження різними інфекційними захворювання залишається досить високим, а поширення хвороби деколи приймає глобальні масштаби, тому на сьогоднішній день проблема проведення профілактичних заходів захворювань як і раніше актуальна.

     Профілактика інфекційних захворювань в цілому являє собою ряд заходів, спрямованих на зниження факторів ризику або запобігання захворювання населення різними хворобами і підтримання високого рівня здоров'я населення.

Найбільш сприйнятливим і відкритим для різних вірусів та інфекцій є дитячий організм в силу ще не достатньо розвиненого імунітету і низької опірності організму вірусно-мікробним атак. Найчастіше піддаються впливу інфекцій дихальна і травна системи дитини. При цьому чим молодша дитина, тим більше ризик зараження або розвитку різних ускладнень хвороби.

Профілактика інфекційних захворювань у дітей ділиться на два вида: специфічну і неспецифічну.

специфічна профілактика , що передбачає проведення спеціальних медичних заходів, буває двох видів:

- пасивна , тобто профілактика захворювань шляхом введення в організм вже готових імунних сироваток, глобулінів та інших спеціальних компонентів, що підвищують захисні сили організму;

- активна, тобто профілактика захворювань шляхом стимуляції вироблення в організмі імунних тіл шляхом введення вакцини.

В даний час профілактичні щеплення або імунопрофілактика є основним способом запобігання різних інфекційних захворювань у дітей. Але в той же час щеплення є предметом безперервних суперечок, як серед медиків, так і серед батьків. Головною причиною суперечок є можливі ускладнення після проведення вакцинації у дітей.

Природно, не існує абсолютно безпечних вакцин. Будь-яке втручання в наш організм несе певні наслідки або відповідні реакції. Однак ці реакції вважаються нормальними, якщо вони спостерігаються у більшості щеплених і з певним сталістю після проведення тієї чи іншої вакцини. Такі реакція можуть бути місцевими, що проявляються у вигляді почервоніння, ущільнення або хворобливості місця введення вакцини, або загальними, які характеризуються загальним погіршенням самопочуття, появі головного болю, нездужання, підвищення температури тіла. Такі реакції проходять протягом 1-4 днів.

Однак в окремих випадках реакція на щеплення може відрізнятися від інших і тоді мова заходить про поствакцинальному ускладнення у щепленого дитини. Причиною може послужити як особливості окремого організму, так і порушення техніки проведення щеплення. Тому, щоб уникнути ускладнень після проведення вакцинації, необхідно звернути увагу на ряд умов:

- перед проведенням щеплення дитину повинен оглянути лікар, щоб виключити наявність нежитю, висипу, температури та інших ознак хвороб;

- якщо у дитини є схильність до алергічних реакцій необхідно за 1-2 дні до і після щеплення приймати антигістамінні препарати, однак призначати їх повинен лікар;

- необхідно дотримуватися графік проведення щеплень та інтервалів між вакцинами.

Ставлення до щеплень та імунопрофілактики в цілому є справою індивідуальною, і кожна окрема сім'я має право вирішувати, чи робити щеплення своїм дітям чи ні. Однак слід знати, що від деяких хвороб, таких як, наприклад, кір, краснуха, поліомієліт дієвого захисту ще не придумано.

Незалежно від ставлення до вакцинації існують деякі правила проведення неспецифічної профілактики інфекційних захворювань у дітей.

Головним правилом профілактики різних захворювань є дотримання особистої гігієни . З самого дитинства треба привчати дитину мити руки перед їжею і після туалету, мати особисте рушник і зубну щітку. Необхідно проводити загартовування дитини, частіше бувати на свіжому повітрі, правильно харчуватися і стежити за фізичним розвитком дитини. Всі ці заходи значно підвищують шанси дитячого організму при боротьбі з вірусами і мікробами.

Необхідно ретельно стежити за чистотою в приміщеннях, де перебувають діти, контролювати температуру, як можна частіше провітрюючи приміщення. Самою оптимальною температурою для дітей є 18-20°C, а духота і сухе повітря лише сприяють розмноженню вірусів.

Для профілактики захворювань шлунково-кишкового тракту не рекомендується використовувати сиру воду з-під крана, краще подбати про наявність в будинку кип'яченою або покупної води, яка буде зберігатися у надійно закритою посуді. Овочі та фрукти перед вживанням необхідно ретельно мити, а краще навіть обдавати окропом.

Запорукою дитячого здоров'я в дитячому віці є грудне вигодовування, тому необхідно як можна довше підтримувати лактацію. Крім того, доведено, що діти на природному вигодовуванні і надалі мають більш сильну опірність інфекціям, чим діти-ті, хто на штучному, так як разом з материнським молоком вони отримали і антитіла, що перешкоджають розвитку багатьох інфекційних захворювань.

Поради

щодо виховання у дітей почуття власної гідності і відповідальності за свою безпеку:

• - Використайте будь-яку можливість, щоб висловити дитині свою любов.
• - Оцінюйте кожну самостійну справу дитини позитивно.
• - Намагайтеся помітити і похвалити дитину за зміни до кращого в її поведінці, навіть якщо вона дуже незначна.
• - Пам’ятайте, що при частому зверненні до заохочення та похвали, Ви сприяєте розвитку у дитини впевненості в собі.
• - Намагайтесь навчити дитину, як виправити неправильний вчинок.
• - Висловлюйте своє ставлення до неналежної поведінки дитини ясно і неоднозначно, залишаючи впевненість у вмінні дитини діяти правильно.
• - Розмовляйте з дитиною в тоні поваги і співробітництва.
• - Залучайте дитину в процес прийняття рішень.
• - Пам’ятайте, що Ви даєте дитині зразок правильної поведінки.
• - Намагайтеся уникати порожніх погроз. Вчить дитину прагнути до успіху, бо успіх, визнаний дорослим, є мірилом її цінності.

1. - Рахуйтеся з думкою дитини. Бажано, щоб дитина мала можливість виразити своє невдоволення чи навіть обурення, коли вона повинна підкоритися правилам, що їй не до смаку. Залучайте дитину до вирішення будь-яких ситуацій.
2. - Не допускайте рукоприкладства, криків, погроз та образливих слів – вони можуть тільки викликати у Ваших дітей негативні емоції і неприязне ставлення до навколишнього світу.
3. - Намагайтесь виражати перевагу одному із дітей.
4. - Не очікуйте від дитини виконання того, що вона не в змозі зробити; давайте їй посильні завдання та доручення.
5. Шановні батьки!Пам’ятайте, що тільки любов і шанобливе ставлення до дитини сприятимуть вихованню особистості

Дитячий садок: для чого він?

1. У дитячому садку зростаюча особистість установлює систематичні зв'язки з дорослими і однолітками за межами своєї сім'ї, залучається до різних видів діяльності, оволодіває системою цінностей.
2. Група дитячого садка має два основних джерела впливу — це вихователь і самі діти.
3. Вихователь виступає насамперед джерелом пізнавальної інформації для дитини, моральних вимог, турботи про неї, підтримки і підкріплення її дій та вчинків. Приходить на допомогу, виявляє радість або занепокоєння з приводу її досягнень чи невдач.
4. Дитяча група — важливий чинник соціалізації зростаючої особистості. Вплив однолітка на дитину не менш значущий за роль дорослого у становленні малюка. Зокрема, зверніть увагу, як неоднаково реагує дитина на одне й те саме зауваження і за змістом, і за інтонацією, залежно від того, хто його висловлює — дорослий чи одноліток. За словами польського психолога Кемпінські, малюк зростає у двох площинах: майже вертикальній, де, з одного боку, перебуває недосяжний напівбог — Дорослий, і в горизонтальній площині, де, з другого боку — він рівноправний партнер-одноліток. Дитячий садок. Для чого він?
5. Незамінний вплив дитячого садка на самостійну активність дошкільника. Якщо сім'я опікується малюком, то дитячий садок значно більше довіряє йому, надає можливість виявляти власну ініціативу, незалежність, критичність.
6. Спілкування з дитиною вдома має низку особливостей. І найперше — це абсолютне розуміння батьками жестової мови дитини. За протягнутою дитячою рукою і певним відповідно інтонованим вигуком «У-у!» чи «М-м!» батьки чітко бачать потребу малюка і задовольняють її цілком. Наразі дитина росте з абсолютною впевненістю, що її розуміють. А мамині нарікання на те, що 1,5—2,5-річний малюк майже не говорить, розбиваються об її ж власну готовність зрозуміти свою дитину. Натомість спілкування дитини з вихователями вимагає від неї висловлення своїх бажань, потреб, невдоволення, ставлення до предметів, подій та людей за допомогою слів. Тому постійне спілкування з вихователями і однолітками сприяє розвитку в неї мовлення — важливого засобу взаємодії, основи соціальної поведінки. Щодень дитина удосконалює вміння висловлюватись грамотно, чітко, зрозуміло, виразно, вправляється у вияві мовленнєвих і комунікативних здібностей, засвоює визнані в групі норми поведінки.
7. Отже, головна перевага дошкільного навчального закладу — це можливість дитини щоденно повноцінно вільно спілкуватися з однолітками! В іграх з дітьми свого віку закладаються основи взаємодії з людьми, розвиваються вміння діяти разом, розуміти інших, допомагати і співчувати їм. Режим дня і дисципліна теж належать до переваг дитячого садка. Усі діти насправді дуже люблять порядок і режим, це батьки привчають їх до вільного плавання». Та й щоденні гарячі сніданки і обіди без домашнього печива, цукерок, сухариків з гамбургерами і жуйками підуть дитині лише на користь. Не секрет, що мами вельми рано привчають малят до фаст-фуду. Окрім цього, дитина, що пройшла через дитячий садок, легше адаптується до шкільного навчання, більше пристосована до умов навчання в школі, зокрема таких:
8. • працювати в групі, тобто в одному темпі, заданому дорослим;
9. • працювати за інструкцією дорослого;
10. • прийняти узагальнене ім'я «діти» і реагувати на нього;
11. • вміти налагоджувати стосунки з однолітками і дорослими тощо. Дошкільник, що йде у 1-й клас, оминаючи садок, частіше потерпає від зовнішньо заданих вимог до нього, його діяльності.
12. Любов батьківська — почуття дорогоцінне, але воно не може замінити собою педагогічного вміння і педагогічної підготовки, якої почасти батьки позбавлені.

Без будь-кого з нас Батьківщина може обійтися,  але будь-хто з нас без Батьківщини – ніщо."
Василь СУХОМЛИНСЬКИЙ

Одним із найсуттєвіших показників моральності людини є патріотизм.
Патріотизм (грєц. patris — батьківщина) — любов до Батьківщини, відданість їй і своєму народу.

«Патріотизм – серцевина людини, основа її активної позиції» (В.О. Сухомлинський)

Без любові до Батьківщини, готовності примножувати її багатства, оберігати честь і славу, а за необхідності — віддати життя за її свободу і незалежність, людина не може бути громадянином. Як синтетична якість, патріотизм охоплює емоційно-моральне, дієве ставлення до себе та інших людей, до рідної землі, своєї нації, матеріальних і духовних надбань суспільства.

Патріотичні почуття дітей дошкільного віку засновуються на їх інтересі до найближчого оточення (сім'ї, батьківського дому, рідного міста, села), яке вони бачать щодня, вважають своїм, рідним, нерозривно пов'язаним з ними. Важливе значення для виховання патріотичних почуттів у дошкільників має приклад дорослих, оскільки вони значно раніше переймають певне емоційно-позитивне ставлення, ніж починають засвоювати знання.

Патріотизм як моральна якість має інтегральний зміст. З огляду на це в педагогічній роботі поєднано ознайомлення дітей з явищами суспільного життя, народознавство, засоби мистецтва, практична діяльність дітей (праця, спостереження, ігри, творча діяльність та ін.), національні, державні свята.

Основними напрямами патріотичного виховання є:

— формування уявлень про сім'ю, родину, рід і родовід;

— краєзнавство;

— ознайомлення з явищами суспільного життя;

— формування знань про історію держави, державні символи;

— ознайомлення з традиціями і культурою свого народу;

— формування знань про людство.

Для патріотичного виховання важливо правильно визначити віковий етап, на якому стає можливим активне формування у дітей патріотичних почуттів. Найсприятливішим для початку систематичного патріотичного виховання є середній дошкільний вік, коли особливо активізується інтерес дитини до соціального світу, суспільних явищ.

Цілеспрямоване патріотичне виховання повинно поєднувати любов до найближчих людей з формуванням такого ж ставлення і до певних феноменів суспільного буття. З цією метою факти життя країни, з якими ознайомлюють дошкільнят, ілюструють прикладами з діяльності близьких їм дорослих, батьків залучають до оцінки суспільних явищ, спільної участі з дітьми у громадських справах.

Однак лише ознайомлення із суспільним життям не вирішує завдань патріотичного виховання. Це засвідчив досвід роботи дошкільних закладів у 20—30-ті роки XX ст. Водночас не можна ігнорувати значущості ознайомлення дітей з історією і сучасністю рідної країни, іншими суспільними явищами.

Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі та краєзнавчі напрями. На це орієнтують і різноманітні програми дошкільного виховання.

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує на опанування знань про нашу державу, виховання поваги до державних символів. Старші дошкільники мають знати прапор, гімн, герб України, назву її столиці, інших великих міст, значущі географічні назви (Крим, Карпатські гори, Дніпро), пам'ятні місця (Тарасова гора у Каневі, Хортиця, заповідник Асканія-Нова тощо). Цій меті підпорядковані заняття «Ми живемо в Україні, ми дуже любимо її», «Пам'ятні місця України», «Рідне місто (село)», «Вулиці нашого міста (села)», «Наш герб» та ін.

Діти мають поступово усвідомлювати, що моральний аспект патріотизму полягає і в розвитку національної економіки (це нові робочі місця, заробітна плата працівникам, доходи бюджету, раціональне використання яких робить життя у рідній країні достойним), і в підтримці національного виробника, і в економічній, господарській порядності власників підприємств, і в розвитку меценатства тощо. Щодо цього педагог може використати приклади з історії і з сучасного життя країни. Доцільним у патріотичному вихованні дітей дошкільного віку є використання творів художньої літератури, в яких ідеться про історію і сьогодення України, життя дітей і дорослих

До ефективних методів і форм організації патріотичного виховання належать: екскурсії вулицями рідного міста, до історичних пам'яток, визначних місць; розповіді вихователя; бесіди з цікавими людьми; узагальнюючі бесіди; розгляд ілюстративних матеріалів; читання та інсценування творів художньої літератури; запрошення членів родин у дитячий садок; спільні з родинами виховні заходи (День сім'ї, свято бабусь тощо); зустрічі з батьками за межами дошкільного закладу, за місцем роботи та ін.

Важливим напрямом патріотичного виховання є прилучення до народознавства — вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюють з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюють зв'язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховують розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.

Значну роль у вихованні дітей відіграють народні традиції — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки, що склалися історично і передаються з покоління в покоління (шанувати старших, піклуватися про дітей, відзначати пам'ятні дати тощо). З традиціями тісно пов'язані народні звичаї — усталені правила поведінки; те, що стало звичним, визнаним, необхідним; форма виявлення народної традиції (як вітатися, як ходити в гості та ін.).

Прилучаючись до народознавства, діти поступово утверджуватимуться у думці, що кожен народ, у тому числі й український, має звичаї, які є спільними для всіх людей. Пізнаючи традиції, народну мудрість, народну творчість (пісні, казки, прислів'я, приказки, ігри, загадки тощо), розширюючи уявлення про народні промисли (вишивка, петриківський розпис, яворівська іграшка), вони поступово отримують більш-менш цілісне уявлення про втілену в художній і предметній творчості своєрідність українського народу. Водночас у дітей розширюються знання про характерні для рідного краю професії людей, про конкретних їх представників. При цьому вихователь повинен не стільки піклуватися про збагачення знань, скільки про їх творче засвоєння, розвиток почуттів дітей. У дошкільному віці вони залюбки беруть участь у народних святах і обрядах, пізнаючи їх зміст, розвиваючи художні здібності, навички колективної взаємодії.

Сучасні концепції національного виховання наголошують на важливості національної спрямованості освіти, її органічної єдності з національною історією і традиціями, на збереженні і збагаченні культури українського народу.

У Концепції дошкільного виховання в Україні (1993) зазначено, що провідними засадами діяльності сучасного національного дошкільного закладу мають бути національна психологія, культура та історія, а також загальнолюдські духовні надбання.

Важливим завданням педагогічної науки і практики є забезпечення етнізації — природного входження дітей у духовний світ свого народу, нації як елементу загальнолюдської культури, позбавленого національної обмеженості та егоїзму. Моральна спрямованість цієї роботи вимагає єдності національного і загальнолюдського у формуванні національної самосвідомості, інтернаціональних почуттів дошкільників. Національне самовизначення особистості (віднесення себе до певної нації, відданість їй, любов та інтерес до всього національного) за такої умови не перероджується в національний егоїзм і негативне ставлення до інших націй, адже людина, яка має високу національну свідомість, поважатиме й інший народ.

Стаття 55 Закону "Про освіту". Права та обов’язки батьків здобувачів освіти

1. Виховання в сім’ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Батьки мають рівні права та обов’язки щодо освіти і розвитку дитини.

2. Батьки здобувачів освіти мають право:

захищати відповідно до законодавства права та законні інтереси здобувачів освіти;

звертатися до закладів освіти, органів управління освітою з питань освіти;

обирати заклад освіти, освітню програму, вид і форму здобуття дітьми відповідної освіти;

брати участь у громадському самоврядуванні закладу освіти, зокрема обирати і бути обраними до органів громадського самоврядування закладу освіти;

завчасно отримувати інформацію про всі заплановані у закладі освіти та позапланові педагогічні, психологічні, медичні, соціологічні заходи, дослідження, обстеження, педагогічні експерименти та надавати згоду на участь у них дитини;

брати участь у розробленні індивідуальної програми розвитку дитини та/або індивідуального навчального плану;

отримувати інформацію про діяльність закладу освіти, результати навчання своїх дітей (дітей, законними представниками яких вони є) і результати оцінювання якості освіти у закладі освіти та його освітньої діяльності.

3. Батьки здобувачів освіти зобов’язані:

виховувати у дітей повагу до гідності, прав, свобод і законних інтересів людини, законів та етичних норм, відповідальне ставлення до власного здоров’я, здоров’я оточуючих і довкілля;

сприяти виконанню дитиною освітньої програми та досягненню дитиною передбачених нею результатів навчання;

поважати гідність, права, свободи і законні інтереси дитини та інших учасників освітнього процесу;

дбати про фізичне і психічне здоров’я дитини, сприяти розвитку її здібностей, формувати навички здорового способу життя;

формувати у дитини культуру діалогу, культуру життя у взаєморозумінні, мирі та злагоді між усіма народами, етнічними, національними, релігійними групами, представниками різних політичних і релігійних поглядів та культурних традицій, різного соціального походження, сімейного та майнового стану;

настановленням і особистим прикладом утверджувати повагу до суспільної моралі та суспільних цінностей, зокрема правди, справедливості, патріотизму, гуманізму, толерантності, працелюбства;

формувати у дітей усвідомлення необхідності додержуватися Конституції та законів України, захищати суверенітет і територіальну цілісність України;

виховувати у дитини повагу до державної мови та державних символів України, національних, історичних, культурних цінностей України, дбайливе ставлення до історико-культурного надбання України;

дотримуватися установчих документів, правил внутрішнього розпорядку закладу освіти, а також умов договору про надання освітніх послуг (за наявності).

4. Держава надає батькам здобувачів освіти допомогу у виконанні ними своїх обов’язків, захищає права сім’ї.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування мають поважати право батьків виховувати своїх дітей відповідно до власних релігійних і філософських переконань, а суб’єкти освітньої діяльності мають враховувати відповідні переконання під час організації та реалізації освітнього процесу, що не повинно порушувати права, свободи та законні інтереси інших учасників освітнього процесу.

5. Інші права та обов’язки батьків здобувачів освіти можуть встановлюватися законодавством, установчими документами закладу освіти і договором про надання освітніх послуг (за наявності).

Розвиток дрібної моторики рук

«Витоки здібностей і обдарувань

дітей знаходяться на кінчиках

пальців. Від пальців, образно

кажучи, йдуть найтонші струмочки,

які живлять джерело

творчої думки»

В.А. Сухомлинський.

В даний час величезною проблемою є розвиток дітей дошкільного віку. Тому, одним з основних показників стає розвитку ручних умінь у дитини, тобто дрібної пальцевої моторики.

Дрібна моторика-набір скоординованих дій, у виконанні дрібних рухів пальцями рук і ніг.

Поради батькам:

Роль дрібної моторики рук дуже велика. Адже розвиваючи її, ми насамперед готуємо дітей до письма. Практично кожен батько знає про необхідність розвитку дрібної моторики рук. Але, на жаль, не всі знають, яким чином можна здійснити цей розвиток. В даний час існує дуже багато різних посібників з розвитку дрібної моторики. Так само можна організувати роботу з «підручних» матеріалів.

- Хорошим прикладом для батьків послужить шнурівка і застібання гудзиків. Ви можете самостійно в домашніх умовах зробити розвиваючий килимок, книгу. Якщо ви хочете, щоб у вашої дитини розвивалася моторика, не одягайте його самі. Дайте йому можливість одягтися самому (застегнуться, зашнурувати взуття). Нехай це будемо довго, але результативно.

- Добре допомагають розвитку дрібної моторики плетіння косички з ниток, шнурка.

- Також хорошим засобом є пластилін. Бажано не розм'якшений, а твердий. Поки дитина працює з пластиліном він отримує чудовий масаж. Замінити пластилін можна тестом.

- Я думаю у кожному будинку знайдуться білизняні прищіпки. Як недивно, але це теж один із засобів розвитку дрібної моторики. Наприклад: вирізати з жовтого картону круг і зробити з прищіпок промінчики. 
- Для дівчаток дуже добре підійде робота з виготовлення бус. Для цього знадобиться міцна нитка і різні намистини (залежно від віку дитини).

- Викладання різних фігур, наприклад з квасолі, з кришок від пластикових пляшок - це все теж розвиток дрібної моторики.

- Пальчиковий театр. Дітям він дуже сподобатися (наприклад, «ріпка»).

Таким чином розвивати дрібну моторику рук можна не тільки у спеціально організованих умовах і на заняттях, але і в побуті. Продуктивність заняття зросте, якщо батьки разом з дитиною візьметься за вирішення спільного завдання. Не забувайте, застосовувати ігрову форму. Запам'ятайте: чим раніше буде почата робота з розвитку дрібної моторики, тим раніше вона почне приносити свої плоди.

Пропоноване розвиваюча допомога сприяє не тільки розвитку дрібної моторики дитини, але і образного мислення, сприйняття, координації рухів цілому.